мертвий

МЕ́РТВИЙ, а, е.

1. Такий, у якому припинилося життя; померлий; протилежне живий.

– Я влітаю в хату, дивлюсь, а моя мати лежить на лаві мертва (І. Нечуй-Левицький);

Од мертвих бджіл меду не їсти (Номис);

Крайнєв і Яринка стояли біля труни, прощаючись з мертвим другом (В. Собко);

* Образно. Раптом побачу спотворені мрії, мертві надії, зотлілу любов (Леся Українка);

* У порівн. [Урбан:] Я бачив сам, як він лежав холодний, неначе мертвий (Леся Українка);

// у знач. ім. ме́ртвий, вого, ч.; ме́ртва, вої, ж. Мрець.

Мертвого з гробу не вертають (прислів'я);

Стеха з дочками, зібравшись у сіни, навзрид плачуть і мов – крий боже – по мертвому голосять (Г. Квітка-Основ'яненко);

* У порівн. Вже тому чоловікові й моторошно, вже й будить їх, а вони сплять, як мертві... (М. Коцюбинський);

// Про частини тіла мерця.

Плаче [козак], пада коло неї, Розкрива, цілує Мертві очі (Т. Шевченко);

// Засохлий, завмерлий, сухий (про рослинність).

Осінь уже струсила з дерев частину їх літнього вбрання і насипала на землі м'який килим мертвого листя (Б. Грінченко);

Сіно таке слизьке, гладеньке, так гарно пахне, що кортить застромити всередину руку, зворушити мертве стебло і пустити з неволі придушений там дух материнки, горошку та буркун-зілля (М. Коцюбинський);

Навіть мертве дерево чуло, що вже надходить весна (М. Стельмах);

// перен. Надзвичайно схвильований, знесилений, стомлений (про людину).

І Настя, і Явдоха пішли проводити до прийому не живого – мертвого Якова (Панас Мирний);

– Вся команда мертва від утоми (Ю. Бедзик).

2. Такий, як у мерця; який нагадує мерця.

Прокіп втупив у нього вже мертві очі. Подумав. – Стріляйте в рот (М. Коцюбинський);

Безтямно підняв Євген руку і шпурнув каменем у те бліде, мертве обличчя (О. Донченко);

// перен. Який не має яскравості, блиску; тьмяний, блідий (про світло, барви).

Блакитні вогні все розростались і цвіли на вершечках червоним, як хмари при сході сонця. По обличчях розлились мертві синаві тони (М. Коцюбинський);

Посріблені мертвим місячним промінням хмаринки були схожі на холодні пелюстки лілій (Д. Ткач);

Повільно попливла вгору, освітлюючи все мертвим зеленим світлом, ракета (І. Багмут).

3. перен. Позбавлений ознак життя.

Заворушилось людське життя на мертвому березі (І. Нечуй-Левицький);

// Порожній, спустілий (про дім, вулицю тощо).

Місто-форт тепер мертве, як мертві всі численні усипальниці, мечеті, кладовища моголів, розкидані всюди навколо Аурангабада (В. Минко);

Будинок був мертвий, Все в ньому почорніло, зяяло рваними ранами (С. Журахович);

Квіти, особливо пальми і аспарагуси, відразу навіяли життя у мертві кімнати (Ірина Вільде);

// Позбавлений руху; завмерлий, нерухомий (про машини, механізми, предмети).

Робітники, які ще вчора стояли біля цих верстатів, пішли на фронт, і їх зараз ніким замінити. Кожний мертвий верстат був тепер злочином (О. Донченко);

Малеча бігла босоніж за боронами або гуляла у війну круг мертвих “тигрів” (О. Довженко);

Розбита зенітка ще й досі стирчала в небо мертвим хоботом (О. Гончар);

// Взагалі про все неживе на протилежність живому.

– Чи ж можна мати світлий погляд на життя, живучи в тіснім, смердючім місті, .. де замість права живих рослин мертвий камінь навкруги оточує тебе... (М. Коцюбинський);

Без цього мертвого вугілля не вирувало б життя... (О. Донченко);

Він [М. Кропивницький] вийшов – сотні голубиних крил, Зірвавшися, в повітрі заплескали. Здавалося, і мертві стіни зали Враз ожили, весняних повні сил (М. Рильський).

4. перен. Який не порушується жодним звуком; безмовний.

Мертва мовчанка залягла над усім товариством після тої пісні (І. Франко);

Розмова і шепотіння обривається. Мертва тиша (Леся Українка);

Дівчинка йде серед ночі Лісом дрімучим одна. Темно, хоч виколи очі, Мертва стоїть тишина (В. Бичко);

Дерев холодний, мертвий спокій, холодне сяйво мертвих зір (В. Сосюра);

// Про певний час, пору доби.

Поле після гуркоту канонади здавалося великим і тихим, як степ у мертву обідню пору (О. Гончар).

5. перен. Відірваний, далекий від життя.

Кожна література, якщо вона хоче бути не мертвою, а живою, зможе подати тілько те, що дає само життя (Панас Мирний);

// Який характеризується відсутністю суспільного розвитку (про певний період у житті країни, народу).

Цей час [70-і роки XIX ст.] в Галичині був самим мертвим, як свідчать історики (М. Коцюбинський);

// Не оживлений думкою, ідеєю, почуттям.

Довкола лежала безплідна, мертва краса (Л. Дмитерко).

Гробове́ (ме́ртве, моги́льне) мовча́ння <�Гробова́ (ме́ртва, моги́льна) мовча́нка> див. мовча́ння;

Ме́ртва (моги́льна, гробова́, смерте́льна, німа́ і т. ін.) ти́ша див. ти́ша;

Ме́ртві бри́жі див. бри́жі;

Ме́ртві хви́лі див. хви́ля¹;

Ти́ха (ме́ртва) годи́на див. годи́на¹.△ Ме́ртва вода́ див. вода́;

Ме́ртва голова́ див. голова́;

Ме́ртва петля́ див. петля́;

Ме́ртва поро́да див. поро́да;

Ме́ртва приро́да див. приро́да;

Ме́ртва то́чка див. то́чка;

Ме́ртвий по́крив див. по́крив;

Ме́ртвий про́стір див. про́стір;

Ме́ртвий ремане́нт (інвента́р) див. ремане́нт;

Ме́ртвий шар див. шар¹;

Ме́ртвий я́кір див. я́кір;

Ме́ртві акти́ви див. акти́в²;

Ме́ртві мо́ви див. мо́ва;

Поро́жня (пуста́, ме́ртва) поро́да див. поро́да.

◇ Зру́шуватися (зру́шувати, руша́ти) / зру́шитися (зру́шити, ру́шити) з мі́сця (з ме́ртвої то́чки) див. зру́шуватися;

(1) [І] ме́ртвий уста́в би з домови́ни (проки́нувся б, просну́вся б і т. ін.):

а) (перев. зі словоспол. таки́й, що, жарт.) уживається для підкреслення позитивних якостей чого-небудь; дуже хороший, приємний, надзвичайний і т. ін.

– Се, бгатці [братці], – каже, – така в мене настойка, що мертвий устав би з домовини, якби випив добру чарку (П. Куліш);

б) (перев. із словоспол. так, що.) дуже сильно, гучно і т. ін.

Закалатав у четверте вікно так, що й мертвий проснувся б (Є. Гуцало);

І ме́ртвого (і ме́ртвих) розвесели́ти див. розвеселя́ти;

Ме́ртва бу́ква див. бу́ква;

Ме́ртве ца́рство див. ца́рство;

Ме́ртвий капіта́л див. капіта́л;

Ме́ртвий сезо́н див. сезо́н;

Ме́ртвий сон див. сон¹;

Ме́ртвий штиль див. штиль¹;

Ме́ртвою (залі́зною, смерте́льною) хва́ткою див. хва́тка;

На ме́ртвій то́чці див. то́чка;

Ні живи́й ні ме́ртвий (рідко вме́рлий) див. живи́й;

Таки́й, що здере́ з [живо́го й] ме́ртвого див. здира́ти;

(2) Як (мов, на́че і т. ін.) по ме́ртвому (по вме́рлому, по ме́рлому і т. ін.), зі сл. голоси́ти, заво́дити і т. ін. – дуже сильно, голосно, нестримно і т. ін.

Ігната під руки до розправи.., а мати ж то, бідна мати, за ним наче по мертвому голосить! (П. Куліш);

Аж стіни ревнули плачем. Баби заводили, як по мерлому (Г. Хоткевич);

Як над мерце́м.

Вітер осінній заводить над ними [травами], як над мерцем (М. Коцюбинський);

(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) ме́ртвий:

а) дуже стомлений, млявий і т. ін.

Після змагань всі були як мертві (із журн.);

Як мертвий повертався додому він майже ні з чим (з газ.);

б) блідий, нерухомий і т. ін.

Галя вже водою підвела її [Параску] знову на ноги, а то як мертва лежала та тілько [тільки] зубами цокотіла (Панас Мирний);

// чимось приголомшений, стурбований і т. ін.

Після пережитого вона ходила як мертва (з усн. мови);

в) (зі сл. спа́ти.) міцно, непробудно.

Вже й будить їх, а вони [діти] сплять, як мертві... (М. Коцюбинський);

[Річард:] Я сам про себе забував не раз: вдень працював, вночі, як мертвий, спав (Леся Українка);

Два сусіди по камері сплять, мов мертві. Вони лежать скорчившись (П. Колесник).