мертвий

Мертвого з церкви не вертають.

Він належить до іншого світа, туди йому й дорога.

Мертвого за свідка не кличуть.

Фізично не можлива річ.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мертвий — (в якому припинилося життя) померлий, неживий, покійний; (подібний до покійника) мертвецький, (про місце) безжиттєвий. Словник синонімів Полюги
  2. мертвий — ме́ртвий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. мертвий — Неживий, померлий, ур. бездиханний, р. мерлий, ев. покійний; (- рослину) сухий, засохлий; (від утоми) знесилений, стомлений; (- барви) мертвотний, блідий, тьмяний; (- місто) порожній, спорожнілий, (- машину) нерухомий, завмерлий, (- тишу) безгомінний... Словник синонімів Караванського
  4. мертвий — Бездиханний, бездушний, дохлий (про тварин), захололий (про покійника), завмерлий (про рослини), засохлий (т.с.), мертвяк, мрець, неживий, покійнийгпокійник, померлий, холодний (Ми до нього—а він уже холодний) Фразеологічні синоніми: переносні... Словник синонімів Вусика
  5. мертвий — [мертвией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  6. мертвий — -а, -е. 1》 Такий, у якому припинилося життя; померлий; прот. живий. || у знач. ім. мертвий, -вого, ч.; мертва, -вої, ж. Мрець. || Про частини тіла мерця. || Засохлий, завмерлий, сухий (про рослинність). || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. мертвий — МЕ́РТВИЙ, а, е. 1. Такий, у якому припинилося життя; померлий; протилежне живий. – Я влітаю в хату, дивлюсь, а моя мати лежить на лаві мертва (І. Словник української мови у 20 томах
  8. мертвий — А, -е. 1. Дуже п'яний. 2. Дуже стомлений. Приходиш додому мертвий з єдиним бажанням — завалитись спати. 3. Людина, що спить. Коли він мертвий, його краще не чіпати. ◇ Мертві бджоли не гудуть — до всіх значень. Словник сучасного українського сленгу
  9. мертвий — гробова́ (моги́льна, ме́ртва) мо́вча́нка. Відсутність звуків людської мови; абсолютна тиша. Кілька хвиль стояла в залі гробова мовчанка (І. Франко); — Восьма камера зустрічає нас (в’язнів) могильною мовчанкою. Вона порожня (Ю. Фразеологічний словник української мови
  10. мертвий — БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  11. мертвий — Ме́ртвий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. мертвий — МЕ́РТВИЙ, а, е. 1. Такий, у якому припинилося життя; померлий; протилежне живий. — Я влітаю в хату, дивлюсь, а моя мати лежить на лаві мертва (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  13. мертвий — Мертвий, -а, -е 1) Мертвый. Ні живий, ні мертвий. Ном. № 4394. 2) Употребляющійся при похоронахъ? траурный? Понесли: поперед усього хрест святий з корогвами, далі криша з мар сукном мертвим покрита. Кв. І. 114. 3) мертва кропива. раст. Lamium album. ЗЮЗО. Словник української мови Грінченка