1. Словник української мови в 11 томах

мертвеччина

МЕРТВЕ́ЧЧИНА, МЕРТВЕЧИ́НА, и, ж.

1. Трупи тварин; щось мертве.

2. перен., розм. Розумовий і моральний занепад, застій, інертність.

Церковщина звільна вбиває також народні школи, засуджуючи їх на бездіяльність і мертвеччину (Фр., XVI, 1955, 152);

Ідея бога завжди, присипляла і притупляла "соціальні почуття", підміняючи живе мертвечиною, будучи завжди ідеєю рабства.. (Ленін, 35, 1956, 93);

Багатьма прикладами й фактами він [М. Драгоманов] розвінчував націоналістичне крутійство старої "Правди" [журналу народовців], мертвеччину і схоластику її програми (Рад. літ-во, 6, 1964, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мертвеччина — мертве́ччина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мертвеччина — мертвечина, -и, ж. 1》 Трупи тварин; щось мертве. 2》 перен., розм. Розумовий та моральний занепад, застій, інертність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мертвеччина — МЕРТВЕ́ЧЧИНА, МЕРТВЕЧИ́НА, и, ж. 1. Трупи тварин; щось мертве. Ну, добре, Макс іде на компроміс: нехай вони собі їдять шматки свинячої мертвеччини, а він їм за цей час читатиме рукопис (В. Винниченко). 2. перен., розм. Словник української мови у 20 томах
  4. мертвеччина — ПА́ДЛО (труп, трупи тварин), ПА́ДАЛЬ, СТЕ́РВО, СТЕРВ'Я́ТИНА розм., ПА́ДЛИНА діал., ПАДАЛИ́ЗНА рідше; МЕРТВЕ́ЧЧИНА (МЕРТВЕЧИ́НА), ЗДОХЛЯ́ТИНА розм., ДОХЛЯ́ТИНА розм. (труп, трупи, м'ясо здохлих тварин). Словник синонімів української мови