мертвити
МЕРТВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. мертвля́ть; недок., кого, що.
1. Робити мертвим, позбавляти життя; убивати.
Старих людей турки мертвили (Сл. Б. Грінченка);
Спека та посуха того літа Мертвили поле і серця в'ялили, І ждала благодатного дощу Земля в той рік (М. Рильський).
2. перен. Позбавляти життєвості, бадьорості.
– Тюрма, кажуть, мертвить душу, а від того й тіло трухне (В. Канівець).
Словник української мови (СУМ-20)