мертво

МЕ́РТВО.

Присл. до ме́ртвий.

Хто чесно бивсь, – згада сім'я, Хто мертво ліг, – спом'янем (А. Малишко);

В кутку, під образами, блимала мертво лампадка (М. Коцюбинський);

Руїни просвічувались крізь густе плетиво обгорілих садів, що мертво застигли край дороги (В. Кучер);

Тихо усюди, аж мертво тихо (Панас Мирний);

Телефон мертво мовчав (Іван Ле і О. Левада);

// пред.

Надворі було тихо, мертво. (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. мертво — ме́ртво прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. мертво — Присл. до мертвий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мертво — МЕ́РТВО. Присл. до ме́ртвий. Хто чесно бивсь, — згада сім’я, Хто мертво ліг, — спом’янем (Мал., Звенигора, 1959, 116); Збентежений Бопре хотів був підвестись і не міг: бідолашний француз був мертво п’яний (Пушкін, Капіт. дочка, перекл. за ред.  Словник української мови в 11 томах
4. мертво — Ме́ртво нар. Мертво. Було якось тихо й мертво на світі, ніби само небо вже дрімало. Левиц. Пов. 155.  Словник української мови Грінченка