мерхнути
МЕ́РХНУТИ, МЕ́РХТИ, хне, недок.
1. Поступово втрачати яскравість; блякнути (у 2 знач.), тьмяніти, згасати.
Іде вона вже вночі, вже зорі поперед нею мерхнуть (Марко Вовчок);
Сонце зайшло. Фарби неба вгорі мерхли, ніби квіти, яких торкнувся мороз (С. Скляренко);
Туман, туман... Доба гіркої скрути. Не мерхнуть ліхтарі, і плине тужний спів (Л. Первомайський);
// Поступово втрачати блиск (про очі).
Ясні очі мерхли під натовпом важких думок (Панас Мирний).
2. перен. Втрачати значення, важливість; слабшати.
Гірко йому було у ті часи. Віра в добро людське мерхла, падала у його (Панас Мирний);
Ще цілий рік життя і смерть розкривались перед ним у битвах, перед якими мерхли всі битви, на які будь-коли спроможна була людина (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)