меса
МЕ́СА, и, ж.
1. Церковна відправа в католиків.
– Як відомо панові, перед відкриттям сойму завжди буває урочиста меса (З. Тулуб);
Чути було й сухий, рипучий голос патера Петронія Ласки, що правив месу (П. Панч).
2. Багатоголосий циклічний хоровий твір на текст такої відправи, як правило, в супроводі органа або оркестру.
Меса Баха; Присів [Віталик] до приймача, поринув у звуковий хаос ефіру. Музика, позивні, лемент мов, джази, меси... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)