меса

МЕ́СА, и, ж.

1. Церковна відправа в католиків.

– Як відомо панові, перед відкриттям сойму завжди буває урочиста меса (З. Тулуб);

Чути було й сухий, рипучий голос патера Петронія Ласки, що правив месу (П. Панч).

2. Багатоголосий циклічний хоровий твір на текст такої відправи, як правило, в супроводі органа або оркестру.

Меса Баха; Присів [Віталик] до приймача, поринув у звуковий хаос ефіру. Музика, позивні, лемент мов, джази, меси... (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

меса — ме́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
меса — -и, ж. 1》 Церковна відправа в католиків. 2》 Багатоголосий циклічний хоровий твір на текст такої відправи, зазвичай у супроводі органа чи оркестру. Меса ді воче — характерна для італійського вокального стилю бельканто динамічна прикраса звука. Великий тлумачний словник сучасної мови
меса — Служба Божа, літургія Словник чужослів Павло Штепа
меса — (іт. messa, від лат. mitto — відпускаю, посилаю) — центральний твір добового богослужбового циклу католицької церкви, аналогічний літургії православної церкви. Словник-довідник музичних термінів
меса — ме́са (франд. messe, з лат. missa, від mitto – посилаю) 1. Католицька церковна відправа (літургія). 2. Хоровий багатоголосий циклічний твір, написаний на текст літургії. Словник іншомовних слів Мельничука
меса — Циклічна вокальна або вокально-інструментальна композиція, призначена для виконання в церкві під час богослужіння; м. складається із постійних частин: Kyrie, Gloria, Credo, Sanctus, Agnus Dei, часом також т.зв. змінні частини; крім повної... Універсальний словник-енциклопедія
меса — Ме́са, -си, -сі; ме́си, мес Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
меса — МЕ́СА, и, ж. 1. Церковна відправа в католиків. — Як відомо панові, перед відкриттям сойму завжди буває урочиста меса (Тулуб, Людолови, І, 1957, 11); Чути було й сухий, рипучий голос патера Петронія Ласки, що правив месу (Панч, Гомон. Україна, 1954, 37). Словник української мови в 11 томах