месник

МЕ́СНИК, а, ч.

Той, хто мстить.

Грає кров у Данки з серця, До ніг пада бузовіру, І мовля з зітханням тихим: – Прийде месник – маю віру (П. Грабовський);

– Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (А. Малишко);

* Образно. [Жирондист:] Сі ватаги чорних, дрібних літер колись повстануть цілим дужим військом одважних месників за нашу долю (Леся Українка);

* У порівн. Лежить попіл на розпутті, А в попелі тліє Іскра огню великого. Тліє, не вгасає, Жде підпалу, як той месник, Часу дожидає (Т. Шевченко).

(1) Наро́дні ме́сники – партизани або повстанці, що ведуть визвольну боротьбу з загарбниками або гнобителями.

Слава про бессарабського народного месника, який карав панів і піклувався долею бідних, прийшла на одеські береги, принесена рибалками з Кілії, Ізмаїла і Акермана, заробітчанами з-під Тирасполя (Ю. Смолич);

У тісному контакті з регулярними частинами при форсуванні Дніпра діяли українські партизани. У цій битві брало участь 17 тисяч народних месників (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. месник — ме́сник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. месник — Помститель, р. мстивець, відомститель.  Словник синонімів Караванського
3. месник — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
4. месник — -а, ч. Той, хто мстить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. месник — Ме́сник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. месник — МЕ́СНИК, а, ч. Той, хто мстить. Грає кров у Данки з серця, До ніг пада бузовіру, І мовля з зітханням тихим: — Прийде месник — маю віру (Граб., І, 1959, 268); — Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (Мал., III, 1957, 337); *Образно.  Словник української мови в 11 томах