Значення в інших словниках
-
месник —
ме́сник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
месник —
Помститель, р. мстивець, відомститель.
Словник синонімів Караванського
-
месник —
-а, ч. Той, хто мстить.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
месник —
МЕ́СНИК, а, ч. Той, хто мстить. Грає кров у Данки з серця, До ніг пада бузовіру, І мовля з зітханням тихим: – Прийде месник – маю віру (П. Грабовський); – Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (А. Малишко); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
-
месник —
Ме́сник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
месник —
МЕ́СНИК, а, ч. Той, хто мстить. Грає кров у Данки з серця, До ніг пада бузовіру, І мовля з зітханням тихим: — Прийде месник — маю віру (Граб., І, 1959, 268); — Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (Мал., III, 1957, 337); *Образно.
Словник української мови в 11 томах