металург

МЕТАЛУ́РГ, а, ч.

Працівник важкої промисловості, який займається добуванням металів із руд та їхнім первинним обробленням.

За післявоєнний період металурги .. добилися великих успіхів у підвищенні продуктивності праці (з газ.);

Головуючий закалатав у дзвоник, зроблений з шматка тонкої стальної труби, підвішеної до такої самої мініатюрної сталевої рейки, – подарунок інститутові від металургів-умільців (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. металург — металу́рг іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. металург — [меиталург] -га, м. (на) -гов'і/-гу, мн. -гие, -г'іў  Орфоепічний словник української мови
3. металург — -а, ч. Фахівець із металургії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. металург — МЕТАЛУ́РГ, а, ч. Фахівець з металургії. За післявоєнний період металурги УРСР добилися великих успіхів у підвищенні продуктивності праці (Рад. Укр.  Словник української мови в 11 томах