метафізика

МЕТАФІ́ЗИКА, и, ж.

1. Метод пізнання у філософії, який розглядає предмети і явища поза їхнім внутрішнім зв'язком, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному вигляді.

2. Філософське вчення про незмінні начала світу, що не піддаються досліду.

Віддавна в філософії мастак, Він метафізику зове: химера, А над усе почитує Вольтера Та Дідро (М. Рильський).

3. перен. Абстрактні розумування.

Скажете: баб'ячі забобони! Метафізика! Не втаюся: є те, є і друге (Панас Мирний);

[Небаба:] От що я хотіла тобі, між іншим, сказати. Ти цю метафізику облиш (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. метафізика — метафі́зика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. метафізика — -и, ж. 1》 Протилежний діалектиці спосіб мислення й метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їхнім внутрішнім зв'язком, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному вигляді.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. метафізика — метафі́зика (від грец. μετά та φυσικά – після фізики) 1. В ідеалістичній філософії наука про надчуттєві принципи буття. 2. Протилежний діалектиці спосіб мислення і метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їхнім внутрішнім зв’язком...  Словник іншомовних слів Мельничука
4. метафізика — Філософська дисципліна, під якою розуміється загальна теорія буття, наука про буття як буття (арістотелізм, томізм), ототожнювана інколи з онтологією; наука про те, що не підлягає почуттям, будучи нематеріальним (Р. Декарт, Ґ.  Універсальний словник-енциклопедія
5. метафізика — МЕТАФІЗИКА (від грецьк. μετά; φνσικά — після фізики) — філософське вчення про надчуттєві принципи та першооснови буття. Термін "М." ввів систематизатор творів Аристотеля Андронік Родоський (І ст. до н.е.  Філософський енциклопедичний словник
6. метафізика — Метафі́зика, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. метафізика — МЕТАФІ́ЗИКА, и, ж. 1. Протилежний діалектиці спосіб мислення й метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їх внутрішнім зв’язком, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному вигляді.  Словник української мови в 11 томах