метелик

МЕТЕ́ЛИК, а, ч.

1. Комаха ряду метеликів (див. мете́лики).

Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Марко Вовчок);

Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна й кружляли з лопотінням навколо лампи (О. Донченко);

Коли танцювала [Стаха], очам було любо глянути на неї. Не совалась по підлозі, а пурхала над нею з легкістю метелика (Ірина Вільде);

* У порівн. Мов різнобарвні метелики, пурхають дівчата по зеленому муріжку (М. Коцюбинський);

Метеликами розлітаються білі листки (В. Еллан-Блакитний).

2. перен., розм. Терміново випущений листок з коротким повідомленням про що-небудь, із закликом; листівка (у 2 знач.), прокламація.

По селах з'явилися білі метелики, .. Листівки закликали батьків не давати своїх дітей на поталу німцям (Д. Бедзик);

Замість виголошувати промову він зачитав відозву Київського комітету більшовиків, щойно видруковану метеликом (Ю. Смолич);

// Книжечка, брошурка.

Троє нас: я, Петрусь і Павленко, задумали видати свої вірші утрьох, так як видавати кожному нарізно по маленькому метелику здалось не вартим (В. Самійленко);

Заслуженою увагою .. користуються “метелики” – мініатюрні книжечки, видані Львівським державним університетом імені І. Франка (з газ.).

3. перен., розм. Краватка у вигляді банта.

З'явився учитель співів. У чорному вечірньому костюмі, в білій сорочці, при .. метелику (Ю. Збанацький).

4. тільки мн. мете́лики, ів, бот., діал. Шпергель.

Значення в інших словниках

1. метелик — мете́лик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. метелик — (комаха) метіль; (летючка) листівка, проклямація; (книжчина) брошурка, книжечка; (предмет туалети) краватка <�на взір банта>.  Словник синонімів Караванського
3. метелик — I літавка, літайка, літайча, метеличок, метіль, мотиляк, мотиль, мотуль, мутиль, пириця, пиричка II див. легковажний  Словник синонімів Вусика
4. метелик — -а, ч. 1》 Комаха ряду метеликів (див. метелики). 2》 перен., розм. Терміново випущений листок із стислим повідомленням про що-небудь, із закликом; листівка (у 2 знач.), прокламація. || Книжечка, брошурка. 3》 перен., розм. Краватка у вигляді банта. 4》 тільки мн. метелики, -ів, бот., діал. Шпергель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. метелик — мете́лик 1. метелик ◊ по́фіг мете́лики → пофіг-метелики 2. брошура (ср, ст): Каже, що в неї книжка вийшла, та то якийсь метелик, а не книжка (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. метелик — (-а) ч.,крим.  Словник жарґонної лексики української мови
7. метелик — в оча́х замигті́ли (замиготі́ли) (бі́лі (весе́лі, грайли́ві і т. ін.)) мете́лики у кого і без додатка. Хтось тимчасово втратив здатність звичайного зорового сприйняття через слабкість, сп’яніння, втому тощо. Вихилив повний корячок сирівцю.  Фразеологічний словник української мови
8. метелик — КРАВА́ТКА (зав'язана вузлом під коміром сорочки, блузки смужка тканини, яку носять для прикраси), ГА́ЛСТУК, САМОВ'Я́З, МЕТЕ́ЛИК розм. (така прикраса у вигляді банта). Входить Печений. На ньому легенький чесучевий піджак. При краватці (О.  Словник синонімів української мови
9. метелик — Мете́лик, -ка, -ку! -лики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. метелик — МЕТЕ́ЛИК, а, ч. 1. (Lepidoptera). Комаха ряду метеликів ( див. мете́лики). Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Вовчок, І, 1955, 183); Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна й кружляли з лопотінням навколо лампи (Донч.  Словник української мови в 11 томах
11. метелик — Мете́лик, -ка м. Мотылекъ, бабочка. ловить білі метелики. Забавляется какъ дитя. Ном. № 6260. 2) Родъ ажурнаго узора мере́жки. КС. 1893. V. 181. Чуб. VII. 427. 3) Гарусное украшеніе въ видѣ кисточки на женскомъ полушубкѣ. Вас. 155. 4) Небольшая брошюрка.  Словник української мови Грінченка