механіка

МЕХА́НІКА, и, ж.

1. Наука про механічний рух тіл та про взаємодію, що виникає при цьому між тілами.

Механічні рухи вивчаються в розділі фізики, що називається механікою. Слово “механіка” походить від грецького слова “механе”, що означає машина або пристрій (з навч. літ.);

Теоретична механіка.

2. Галузь техніки, що застосовує закони про рух і сили для розв'язання практичних завдань.

– Ми з моїм приятелем-італійцем довго вчились механіки, довго розкидали розумом та роздивлялись, як зроблені дзиґарі на баштах (М. Коцюбинський);

Скільки радощів материнському серцю від того, що він добре вчиться, що вчителі його хвалять, кажуть, що в нього є математичні здібності, а те, що в нього є нахил до всякої механіки, до радіотехніки, це вона й сама знає (О. Гончар);

Будівельна механіка.

3. перен., розм. Складна прихована будова чого-небудь.

– Забажаєш пізнати внутрішню структуру, так сказати, механіку твору, потім складники, з яких його скомпоновано (І. Франко);

// Про хитро замаскований учинок, справу.

– А начальника лабораторії навіщо заарештували? От уже знайшли кандидатуру. Механіка цієї справи мені цілком ясна, мене саму Малахов взяти не наважився, так на тому начальникові окошилося (В. Собко).

(1) Небе́сна меха́ніка – розділ астрономії, який вивчає рух небесних тіл; самий рух небесних тіл.

Закон всесвітнього тяжіння прояснює особливості руху Місяця і планет, які притягуються одне до одного. Ці проблеми вивчає небесна механіка, яка завдяки математичним працям астрономів набула високої досконалості (з наук.-попул. літ.).

△ (2) Ква́нтова меха́ніка – розділ теоретичної фізики, який вивчає закони руху елементарних частинок та інших об'єктів мікросвіту;

(3) Хвильова́ меха́ніка – розділ теоретичної фізики, в якому досліджують рух часток (електронів, атомів, молекул і т. ін.) як рух безперервної хвилі.

Особливої уваги заслуговують теоретичні дослідження з хвильової механіки і теорії багатокомпонентних середовищ, виконані групою вчених (з наук.-попул. літ.);

(4) Класична мехаінка;

(5) Матрична механіка.

Значення в інших словниках

1. механіка — меха́ніка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. механіка — П. будова, структура; (взаємин) закуліси, кухня, підклад, механізм.  Словник синонімів Караванського
3. механіка — -и, ж. 1》 Наука про механічний рух тіл та про взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Небесна механіка — розділ астрономії, який вивчає рух небесних тіл; самий рух небесних тіл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. механіка — меха́ніка (від грец. μηχανική – наука про машини) наука про механічний рух тіл та про взаємодію, що виникає при цьому між тілами. М. складається з статики, кінематики і динаміки.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. механіка — Наука, яка займається рухом, рівновагою та взаємодією (внаслідок якої змінюється рух і відбувається деформація) тіл; класична, ньютонівська м. спирається на 3 закони Ньютона і досліджує рух макроскопічних тіл; квантова...  Універсальний словник-енциклопедія
6. механіка — Меха́ніка, -ки, -ці; -ніки, -нік  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. механіка — МЕХА́НІКА, и, ж. 1. Наука про механічний рух тіл та про взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Механічні рухи вивчаються в розділі фізики, що називається механікою.  Словник української мови в 11 томах