механіка
МЕХА́НІКА, и, ж.
1. Наука про механічний рух тіл та про взаємодію, що виникає при цьому між тілами.
Механічні рухи вивчаються в розділі фізики, що називається механікою. Слово "механіка" походить від грецького слова "механе", що означає машина або пристрій (Фізика, І, 1957, 9);
Закон механіки говорить, що дія рівна протидії (Ленін, 9, 1949, 39).
Небе́сна меха́ніка — розділ астрономії, який вивчає рух небесних тіл; самий рух небесних тіл.
Закон всесвітнього тяжіння прояснює особливості руху Місяця і планет, які притягуються одне до одного. Ці проблеми вивчає небесна механіка, яка завдяки математичним працям астрономів набула високої досконалості (Наука.., 6, 1964, 50).
2. Галузь техніки, що застосовує закони про рух і сили для розв’язання практичних завдань.
— Ми з моїм приятелем-італійцем довго вчились механіки, довго розкидали розумом та роздивлялись, як зроблені дзигарі на баштах (Коцюб., III, 1956, 10);
Скільки радощів материнському серцю від того, що він добре вчиться, що вчителі його хвалять, кажуть, що в нього є математичні здібності, а те, що в нього є нахил до всякої механіки, до радіотехніки, це вона й сама знає (Гончар, Тронка, 1963, 86);
Будівельна механіка.
3. перен., розм. Складна прихована будова чого-небудь.
— Забажаєш пізнати внутрішню структуру, так сказати, механіку твору, потім складники, з яких його скомпоновано (Фр., III, 1950, 36);
// Про хитро замаскований учинок, справу.
— А начальника лабораторії навіщо заарештували? От уже знайшли кандидатуру. Механіка цієї справи мені цілком ясна, мене саму Малахов взяти не наважився, так на тому начальникові окошилося (Собко, Справа.., 1959, 112).
Словник української мови (СУМ-11)