мзда
МЗДА, и, ж., заст.
1. Плата, винагорода за що-небудь.
На невірних спаде кара, Але вірних мзда чекає (І. Франко);
Барабан, флейта та скрипка – весільний ансамбль – знаходився в кожному містечку за невелику мзду (Ю. Смолич).
2. ірон., розм. Хабар.
До Новицького командирували спритного адміністратора, який за невелику мзду привернув симпатію цензора до нашого театру (з мемуарної літ.);
[Геннадій:] Доставщика я вже уговорив... Правда, за відповідну мзду, але уговорив. Він підписав акт (З. Мороз).
Словник української мови (СУМ-20)