милостивий
МИ́ЛОСТИ́ВИЙ, а, е, до кого і без дод.
Який виявляє милість (у 1 знач.).
На словах ми .. усе робимо гаразд; “я сякий, – каже інший, – я такий, я милостивий, я старцям подаю, я бідних обділяю...” (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Паничики! – промовила [Олександра] до паничів, кланяючись у землю, – будьте милостиві до моїх хлопців! (Марко Вовчок);
* Образно. Він вирішив допомогти жінці .. Напевне, тут була не тільки одна жалість, але й потаємна віра: коли зробиш добре діло, то й до тебе милостивою буде доля (М. Стельмах);
// ірон.
Отам-то милостивії ми Ненагодовану і голу Застукали сердешну волю Та й цькуємо (Т. Шевченко);
// Який свідчить про милість.
Милостиве слово;
Милостивий учинок.
Словник української мови (СУМ-20)