милостивець
МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., заст.
Благодійник (у 1 знач.).
– Славний ти хазяїн, то треба вбити тебе .. І вбив би [бандит], та жінка кинулась йому в ноги, називаючи його милостивцем і синочком (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)