милостивець
МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., заст. Благодійник (у 1 знач.).
— Славний ти хазяїн, то треба вбити тебе.. І вбив би [бандит], та жінка кинулась йому в ноги, називаючи його милостивцем і синочком (Стельмах, II, 1962, 42).
Словник української мови (СУМ-11)