1. Словник української мови в 11 томах

милостивець

МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., заст. Благодійник (у 1 знач.).

— Славний ти хазяїн, то треба вбити тебе.. І вбив би [бандит], та жінка кинулась йому в ноги, називаючи його милостивцем і синочком (Стельмах, II, 1962, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. милостивець — ми́лости́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. милостивець — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  3. милостивець — -вця, ч., заст. Благодійник (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. милостивець — МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., заст. Благодійник (у 1 знач.). – Славний ти хазяїн, то треба вбити тебе .. І вбив би [бандит], та жінка кинулась йому в ноги, називаючи його милостивцем і синочком (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  5. милостивець — ДОБРОДІ́ЙНИК (той, хто надає комусь допомогу, підтримку), БЛАГОДІ́ЙНИК, ФІЛАНТРО́П, ДОБРОЧИ́НЕЦЬ рідше, ДОБРО́ДІЙ розм., БЛАГОТВОРИ́ТЕЛЬ заст., МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬ заст., ЛАСКА́ВЕЦЬ заст. Словник синонімів української мови