милостивий
МИ́ЛОСТИ́ВИЙ, а, е, без додатка і до кого. Який виявляє милість (у 1 знач.).
На словах ми.. усе робимо гаразд; "я сякий, — каже інший, — я такий, я милостивий, я старцям подаю, я бідних обділяю…" (Кв.-Осн. II, 1956, 121);
— Паничики! — промовила [Олександра] до паничів, кланяючись у землю, — будьте милостиві до моїх хлопців! (Вовчок, І, 1955, 33);
*Образно. Він вирішив допомогти жінці.. Напевне, тут була не тільки одна жалість, але й потаємна віра: коли зробиш добре діло, то й до тебе милостивою буде доля (Стельмах, II, 1962, 274);
// ірон.
Отам-то милостивії ми Ненагодовану і голу Застукали сердешну волю Та й цькуємо (Шевч. І, 1963, 324);
// Який свідчить про милість.
Милостиве слово; Милостивий учинок.
Бо́же (го́споди) [мій] ми́лости́вий!, заст. — уживалося як вигук, що виражає здивування, захоплення, страждання і т. ін.
[Настуся (вибігає заплакана з хати):] Не дає [сотник] і пообідать, В Київ проганяє. А боже мій милостивий! Що мені робити? (Шевч., II, 1963, 196);
Господи милостивий! Що там було товару, коней! Кавунів, динь, капусти, не сказати — возами, але горами! (Н.-Лев., І, 1956, 58);
Бу́дьте ми́лости́ві, заст. — уживалося як ввічливе прохання.
— Будьте милостиві, скажіть, чи скоро будете нам наділяти землю? — Післязавтра почнемо, — обізвався довгов’язий вузьколиций пан, .. непевно поглядаючи на хліборобів (Стельмах, І, 1962, 389);
Ми́лости́вий па́не!; Ми́лости́ва па́ні!, заст. — уживалося як ввічливе звертання.
Далі бачу, що вона вже червоніє, як жар найчервоніший, — кажу: — Я, милостива пані, думав за двісті карбованців [одкупитись] (Вовчок, І, 1955, 76);
— Як же вони, Левку, парафін заливають? — зацікавився пан.. — Дуже просто, милостивий пане (Стельмах, І, 1962, 98).
Значення в інших словниках
- милостивий — ми́лости́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- милостивий — Доброчинний, добродійний, милосердий; (- долю) поблажливий, вибачливий; ФР. ласкавий <н. будьте милостиві!>. Словник синонімів Караванського
- милостивий — [милостиевией і миелостивией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- милостивий — -а, -е, без додатка і до кого. Який виявляє милість (у 1 знач.). || ірон. || Який свідчить про милість. Милостиве слово. Милостивий учинок. Боже (Господи) [мій] милостивий! — уживається як вигук, що виражає здивування, захоплення, страждання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- милостивий — МИ́ЛОСТИ́ВИЙ, а, е, до кого і без дод. Який виявляє милість (у 1 знач.). На словах ми .. усе робимо гаразд; “я сякий, – каже інший, – я такий, я милостивий, я старцям подаю, я бідних обділяю...” (Г. Квітка-Основ'яненко); – Паничики!... Словник української мови у 20 томах
- Милостивий — див. Бог Словник синонімів Вусика
- милостивий — Ма́ти Бо́жа. Уживається для вираження позитивних або негативних емоцій: радості, здивування, захоплення, переляку і т. ін. Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! (Марко Вовчок); — Ой, Мати Божа!... Фразеологічний словник української мови
- милостивий — ДО́БРИЙ (готовий прийти на допомогу іншим, сповнений доброти, чуйності; який виражає доброту), ДОБРОСЕ́РДИЙ, ДОБРОСЕ́РДНИЙ, ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ДОБРОДУ́ШНИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, М'ЯКОСЕ́РДИЙ, ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- милостивий — Милостивий, -а, -е Милостивый. Господи милостивий. Ном. № 3544. Пані милостива! будьте ласкаві, скажить мені, що мій чоловік на чужині, як проживає. МВ. І. 49. Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані. Єв. Мт. V. 7. Словник української мови Грінченка