мирити

МИРИ́ТИ, мирю́, ми́риш, недок.

1. кого з ким і без дод. Відновлювати, встановлювати мирні стосунки між ким-небудь.

Розбирав [пан Адам] сварки та суперечки, мирив сусідів, давав усякі ради (М. Коцюбинський);

Се був мій знайомий друкар, .. завжди готовий до всякої послуги для справи, радий мирити, загоджувати, ширити згоду серед товаришів (Леся Українка);

Вже вона раз мирила Ткачуків з їхніми сусідами Кухтіями, що завзялися швидше випхати переселенців з двору (О. Гончар).

2. кого, що, з ким – чим. Примушувати терпимо ставитися до кого-, чого-небудь, примиряти з кимось, чимось.

Надія, що панна Анеля часом заскочить до зали.., мирила мене з мало цікавим для мене товариством (М. Коцюбинський);

[Петро:] І це зоветься справжнім життям, це вони якось мирять з своєю вірою!.. (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. мирити — мири́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. мирити — (ворогів) примиряти, замиряти.  Словник синонімів Караванського
3. мирити — мирю, мириш, недок., перех. 1》 кого з ким і без додатка. Відновлювати, встановлювати мирні стосунки між ким-небудь. 2》 з ким – чим. Примушувати терпимо ставитися до кого-, чого-небудь, примиряти з кимсь, чимось. Не мирити — мати не дуже добрі стосунки з ким-небудь; сваритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мирити — МИРИ́ТИ (відновлювати, встановлювати мирні стосунки між кимсь; змушувати терпимо ставитися до когось, чогось), ПРИМИРЯ́ТИ, ПРИМИ́РЮВАТИ, РОЗВО́ДИТИ, РОЗМИРЯ́ТИ, РОЗБОРОНЯ́ТИ, РОЗНІМА́ТИ (відновлювати мир, згоду між кимсь...  Словник синонімів української мови
5. мирити — МИРИ́ТИ, мирю́, ми́риш, недок., перех. 1. кого з ким і без додатка. Відновлювати, встановлювати мирні стосунки між ким-небудь. Розбирав [пан Адам] сварки та суперечки, мирив сусідів, давав усякі ради (Коцюб., II, 1955, 253); Се був мій знайомий друкар, ..  Словник української мови в 11 томах
6. мирити — Мири́ти, -рю́, -ри́ш гл. 1) Мирить, примирять. 2) Мириться (съ кѣмъ, чѣмъ). Не мирити. Ссориться. За кису світ увесь не мирить. Г. Барв. 448.  Словник української мови Грінченка