мироїд
МИРОЇ́Д, а, ч., розм., рідко.
Той, хто живе чужою працею; глитай.
– Дивуєш ти мене, Даниле: наш же ти, як є, наскрізь полтавський, а якою дорогою пішов у житті. – Тією пішов, на яку такі ж мироїди, як ви, дядьку, й погнали: каховською та заробітчанською (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)