мироїд
МИРОЇ́Д, а, ч., розм. Той, хто живе чужою працею; куркуль.
— Дивуєш ти мене, Даниле: наш же ти, як є, наскрізь полтавський, а якою дорогою пішов у житті. — Тією пішов, на яку такі ж мироїди, як ви, дядьку, й погнали: каховською та заробітчанською (Гончар, II, 1959, 269).
Словник української мови (СУМ-11)