мишка
МИ́ШКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до ми́ша.
Ось маленька жовтава лісова мишка вибігла зі своєї норки [нірки] (І. Франко);
В сумний куток дивлюся з ліжка, де в срібнім сяйві тиха мишка по здобич вийшла з темноти (В. Сосюра);
* У порівн. Її тендітні пальчики, мов мишки, забігали (Панас Мирний).
2. діал. Судома.
Перед очима щось мутне забігало, щось темне заходило; підборіддя затіпалося, обличчя сіпала мишка... (Панас Мирний).
Гра́тися (гра́ти) в кота́ й ми́шку (ми́шки) (в кота́-ми́шку (-ми́шки)) <�Гра́тися (гра́ти) в кота́, в ми́шку (ми́шки)> див. гра́тися.
◇ (1) Ми́шка ті́пає (ті́пала) що, діал. – судорога зводить (зводила) що-небудь.
Чіпка пильно дивився на діда – очей не спускав... Лице аж пополотніло; .. верхню губу мишка тіпала (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)