мишка

СУДО́МА (мимовільне скорочення м'язів усього тіла чи його частин, обличчя від болю, холоду, при деяких захворюваннях і т. ін.), СУ́ДОРОГА (СУ́ДОРГА рідше), КОНВУ́ЛЬСІЯ, КО́РЧІ мн. (перев. усього тіла); ТИК, СІ́ПАВКА розм. (мимовільне посмикування м'язів); МИ́ШКА діал. (на обличчі); ПЕРЕЛО́ГИ мн., розм. (хвороба, що супроводжується мимовільним скороченням м'язів). Нервова судома скривила його бліді некрасиві вуста (С. Добровольський); Ридання перейшло в нестримний регіт. Судороги скрутили Лукію (О. Донченко); Від цієї думки все його тіло звела судорга (Ю. Бедзик); — Гази!!! — Люди бігли, задихаючись, б'ючись у страшних конвульсіях (О. Гончар); Він важко контужений, у нього з'явився тик, ліву ногу й руку йому звели корчі (Ю. Яновський); Обличчя його враз потемніло і біля щоки затремтіла нервова сіпавка (В. Речмедін); Перед очима щось мутне забігало, підборіддя затіпалося, обличчя сіпала мишка (Панас Мирний); З чужої слави — перелоги його хватають за живіт (П. Гулак-Артемовський).

Значення в інших словниках

1. мишка — ми́шка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мишка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до миша. 2》 діал. Судорога.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мишка — МИ́ШКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ми́ша. Ось маленька жовтава лісова мишка вибігла зі своєї норки [нірки] (І. Франко); В сумний куток дивлюся з ліжка, де в срібнім сяйві тиха мишка по здобич вийшла з темноти (В. Сосюра); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
4. мишка — ми́шка → миш ◊ ми́шки в голові бі́гают 1. про божевільну, дурнувату, несповна розуму людину (ст)|| = мати бзіка 2. про того, хто має неймовірні, божевільні ідеї (Франко) ◊ кожна ми́шка хва́лить свій хво́стик своє – найкраще (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. мишка — Ми́шка, -шки, -шці; ми́шки, -шок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мишка — МИ́ШКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ми́ша. Ось маленька жовтава лісова мишка вибігла зі своєї норки [нірки] (Фр., VI, 1951, 149); В сумний куток дивлюся з ліжка, де в срібнім сяйві тиха мишка по здобич вийшла з темноти (Сос., II, 1958, 403); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
7. мишка — Ми́шка, -ки ж. 1) ум. отъ миша. 2) Непроизвольное подергиваніе мускуловъ. В Оришки... забігала по егіду мишка. Мир. ХРВ. 18. Верхню губу мишка тіпала. Мир. ХРВ. 52. 3) = мишокрілик. Вх. Лем. 435.  Словник української мови Грінченка