млин
МЛИН, а́, ч.
Споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та ін. енергії.
Порожній млин і без вітру меле (прислів'я);
Водяні млини, попритулювавшись до високого каміння, поховавшись під зеленими вербами, крутять день і ніч чорними колесами (І. Нечуй-Левицький);
За городами, мабуть, біля мосту, важко чмихав паровий млин (А. Головко);
* У порівн. [Вітровий:] У нього язик, як млин, нікому слова не дасть сказати... (О. Корнійчук).
◇ Ли́ти во́ду на млин див. ли́ти;
(1) Моло́ти язико́м, ні́би млин (д) див. моло́ти;
Язи́к як ло́патень (лопа́та, помело́, млин) див. язи́к;
(2) Як млин ме́ле, зі сл. говори́ти, тарато́рити і под., зневажл. – не думаючи, не розбираючись, швидко, беззмістовно і т. ін.
– Скоріше Тересва попливе назад, аніж якась інша партія, крім аграрної, вам [селянам] допоможе .. – Говорить, як млин меле! – звідкись почув Яків. Пронісся сміх (І. Чендей).
Словник української мови (СУМ-20)