млин
МЛИН, а, ч. Споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та ін. енергії.
Порожній млин і без вітру меле (Укр.. присл.., 1955, 187);
Водяні млини, попритулювавшись до високого каміння, поховавшись під зеленими вербами, крутять день і ніч чорними колесами (Н.-Лев., І, 1956, 51);
За городами, мабуть, біля мосту, важко чмихав паровий млин (Головко, II, 1957, 18);
*У порівн. [Вітровий:] У нього язик, як млин, нікому слова не дасть сказати… (Корн., II, 1955, 214).
◊ Ли́ти во́ду на млин чий див. ли́ти.
Словник української мови (СУМ-11)