многолітній
МНОГОЛІ́ТНІЙ, я, є, рідко.
Те саме, що багаторі́чний.
Вірте у геній народа [народу] – Ось мій святий заповіт. Туго зроста він – не шкода. Бо многолітній це квіт (Микола Чернявський);
Увесь свій талант і многолітній труд поклав [композитор М. Лисенко] на те, щоб знайти, зберегти перли народної творчості, обробити їх і повернути народу (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)