многолітній
МНОГОЛІ́ТНІЙ, я, є, рідко. Те саме, що багаторічний.
Вірте у геній народа [народу] — Ось мій святий заповіт. Туго зроста він — не шкода. Бо многолітній це квіт (Черн., Поезії, 1959, 294);
Увесь свій талант і многолітній труд поклав [композитор М. Лисенко] на те, щоб знайти, зберегти перли народної творчості, обробити їх і повернути народу (Довж., III, 1960, 23).
Словник української мови (СУМ-11)