многомовний
МНОГОМО́ВНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що багатомо́вний 1.
В ногу йде сім’я народів многомовна — росіянин, українець і вірмен (Тич., І, 1957, 275);
Ці дні принесуть нам ще одну велику радість — радість єднання з нашими товаришами по мистецтву, що працюють у многомовній радянській літературі (Літ. газ., 6-У 1939, 3).
Словник української мови (СУМ-11)