мо
МО, вставн. сл., діал.
Може (див. могти́ 3).
[Левко:] А чого ж це, молодице, плачете? Мо', горе яке, мо', біда яка настигла? (С. Васильченко);
– Хто знає, може, то Прага? Мо, вона й справді золота? (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)