мовчазливий

МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, а, е.

Те саме, що мовчазни́й 1.

Загалом була [Таня] мовчазлива, не те, що Маня (І. Франко);

Важко говорити про те, що ховалося в думках. Та й зібралися – обидва [друзі] мовчазливі, звиклі більше чути серцем, аніж вірити в слова (Ю. Збанацький);

В розмові мовчазлива, більше слуха других, ніж сама гомонить (Панас Мирний);

Він .. Увесь свій день так само був спокійний І мовчазливий... (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. мовчазливий — мовчазли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. мовчазливий — див. мовчазний  Словник синонімів Вусика
3. мовчазливий — -а, -е. Те саме, що мовчазний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мовчазливий — БЕЗМО́ВНИЙ (про людину — який нічого не говорить, не подає голосу), БЕЗГОЛО́СИЙ розм., БЕЗГЛА́СНИЙ рідше; МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МОВЧУ́ЩИЙ розм., заст. (який мовчить, не вступає в розмову); НІМИ́Й підсил., НІМО́ТНИЙ підсил., перев. поет.  Словник синонімів української мови
5. мовчазливий — Мовчазли́вий і мовчазни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мовчазливий — МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що мовчазни́й 1. Загалом була [Таня] мовчазлива, не те, що Маня (Фр., І, 1955, 328); Важко говорити про те, що ховалося в думках.  Словник української мови в 11 томах
7. мовчазливий — Мовчазли́вий, -а, -е́ = мовчазний.  Словник української мови Грінченка