мовчущий

МОВЧУ́ЩИЙ, а, е, розм., заст.

Мовчазний.

Не вийшла [Гаїнка] з своєї хати, лежала на ліжкові нерухома й мовчуща (Б. Грінченко);

Іван Іванович до ночі зрання В лікарні працював. Він був мовчущий, Спокійний завжди (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. мовчущий — див. мовчазний  Словник синонімів Вусика
2. мовчущий — -а, -е, розм., заст. Мовчазний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мовчущий — Мовчу́щий, -ща, -ще  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. мовчущий — МОВЧУ́ЩИЙ, а, е, розм., заст. Мовчазний. Не вийшла [Гаїнка] з своєї хати, лежала на ліжкові нерухома й мовчуща (Гр., II, 1963, 463); Іван Іванович до ночі зрання В лікарні працював. Він був мовчущий. Спокійний завжди (Рильський, II, 1956, 208).  Словник української мови в 11 томах
5. мовчущий — Мовчущий, -а, -е = мовчазний. Мовчущий був такий, тільки зо мною... розмовляє. Г. Барв. 355. Мовчущі як земля. МВ. (О. 1862. І. 98).  Словник української мови Грінченка