можновладний

МОЖНОВЛА́ДНИЙ, а, е.

Який має владу, силу, вплив; сильний.

Гордо малювався на горі фамільний палац можновладного магната Юзефа Янковського (Я. Качура);

// Власт. можновладцеві.;

// Який належить до кола можновладців.

Крім того – [за столом сиділи] одприски [нащадки] можновладних фамілій Балашових, Потоцьких, Браницьких (Ю. Смолич);

Ернестіна сподобалась молодому гульвісі з можновладної родини генералів (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. можновладний — можновла́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. можновладний — Вельможний, володарний, володарський, всевладний, ок. владоможний.  Словник синонімів Караванського
3. можновладний — -а, -е. Який має владу, силу, вплив; сильний. || Власт. можновладцеві. || Який належить до кола можновладців.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. можновладний — ВЛА́ДНИЙ (який має владу; здатний нав'язувати свою волю), ВСЕВЛА́ДНИЙ, ПОВНОВЛА́ДНИЙ, МОЖНОВЛА́ДНИЙ, АВТОРИТА́РНИЙ книжн., ДИКТА́ТОРСЬКИЙ (з необмеженою владою). Владна Дідона їх прийняла у свої володіння (М.  Словник синонімів української мови
5. можновладний — Можновла́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. можновладний — МОЖНОВЛА́ДНИЙ, а, е. Який має владу, силу, вплив; сильний. Промислові капіталісти, ці нові можновладні особи… повинні були витіснити не тільки цехових майстрів, але й феодалів.. (Маркс, Капітал, т. І, кн.  Словник української мови в 11 томах
7. можновладний — Можновладний, -а, -е Могущественный. Як можновладний пан запанував. К. ПС. І. 30.  Словник української мови Грінченка