можновладець
МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, дця, ч.
1. Особа, яка належить до верхівки панівних класів; вельможа.
[Золотницький:] Слухай! Я шляхтич. Річ Посполита і мені такі права дає, як Вишневецькому, Сопізі чи ще якому можновладцеві. В своїх маєтках, до́брах – ми королі (Б. Грінченко);
Зупинившись на узвишші, вони дивилися на це місто [Петербург] розкоші можновладців і злиденності трударів (Ф. Бурлака).
2. Особа, яка керує країною; правитель, володар (у 2 знач.).
Після недавніх заколотів і повстань – государ, можновладець величезної країни, сахався людей (О. Ільченко);
Після довгих літ руйнації й наруги можновладців відновлюється Дерманський жіночий монастир – одна з духовних скарбниць України (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)