можновладець
можновла́дець
[можноўладеиц']
-адз'ц'а, ор. -адзцеим, м. (на) -адзцеив'і /-адз'ц'у, мн. -адз'ц'і, -адз'ц'іў
Орфоепічний словник української мовиможновла́дець
[можноўладеиц']
-адз'ц'а, ор. -адзцеим, м. (на) -адзцеив'і /-адз'ц'у, мн. -адз'ц'і, -адз'ц'іў
Орфоепічний словник української мови