можний
МО́ЖНИЙ, а, е, заст.
1. Могутній (у 1 знач.), сильний.
[Василь:] Скасуйте ті установи, що поділили людей на багатих та бідних, на можних та безможних (Панас Мирний);
Він височіє, володар віків. На здибленім над прірвою коні. Простерши горду руку над Невою, – Він, Мідний Вершник, можний цар Петро (М. Рильський).
2. Заможний.
Хто, коли, ставши в обороні бідних і слабих, не прийшов в розлад з можними й сильними? (Н. Кобринська);
Кажуть, що так Бог звелів, щоб на землі були можні і злидарі (І. Кочерга).
3. діал. Можливий.
Словник української мови (СУМ-20)