можний
МО́ЖНИЙ, а, е, заст.
1. Могутній (у 1 знач.), сильний.
[Василь:] Скасуйте ті установи, що поділили людей на багатих та бідних, на можних та безмежних (Мирний, V, 1955, 98);
Він височіє, володар віків. На здибленім над прірвою коні. Простерши горду руку над Невою, — Він, Мідний Вершник, можний цар Петро (Рильський, Орл. сім’я, 1955, 50).
2. Заможний.
Хто, коли, ставши в обороні бідних і слабих, не прийшов в розлад з можними й сильними? (Кобр., Вибр., 1954, 37);
Кажуть, що так бог звелів, щоб на землі були можні і злидарі (Коч., Зол. грамота, 1960, 14).
3. діал. Можливий.
Словник української мови (СУМ-11)