можність
МО́ЖНІСТЬ, ності, ж., заст.
1. Абстр. ім. до мо́жний 1, 2.
– Чудову, панської можності думку я заховаю на спогад, – кепливо [глузливо] відповів крізь зуби Потоцький (М. Старицький);
Почет віддзеркалював можність і багатство свого пана (О. Полторацький);
Куркулі помстилися батькові Максима .. за перемогу того нового, котре зводило нанівець їх можність (Н. Рибак).
2. Можливість.
Вдова .. переселилася в столицю, щоб дати можність молодшим синам покінчити студії (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)