мозаїка
МОЗА́ЇКА, и, ж.
1. Зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до однього і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців і т. ін.
Київ почали забудовувати кам'яними будівлями, прикрашеними живописом і мозаїкою (з навч. літ.);
Гул перекочувався хвилями, хлюпав прибоєм у високі, прикрашені мозаїкою стіни (О. Донченко);
// Різнокольорові шматочки скла, мармуру, камінців і т. ін., що використовуються для такого зображення або візерунку.
– Цей дід якийсь крем'яний: неначе штукований, складений з крем'яної мозаїки (І. Нечуй-Левицький).
2. Мистецтво складати такі зображення або візерунки.
Київський державний художній інститут почав виховувати кадри художників-монументалістів. Вони вивчають техніку мозаїки, фрески (з наук. літ.);
Твори мозаїки вічні, вони зберігаються тисячоліттями (з газ.).
3. перен. Строката суміш різнорідних елементів.
Мозаїкою національних костюмів розцвітає сцена (з газ.).
4. Вірусна хвороба рослин, ознакою якої є поява плям на листі.
В осінньо-зимовий період рослини помідорів у теплицях сильно уражуються мозаїкою, яка ослаблює рослини (із журн.);
// Плями на листі рослин унаслідок цієї хвороби.
Словник української мови (СУМ-20)