мокріти
МОКРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
Робитися мокрим (у 1 знач.), вологим.
Січе дощ.., все дужче мокріє на Шумейкові одяг (А. Шиян);
Коли він втомлювався, а довгі коси мокріли од поту, вони [Раїса з Тасею] позволяли йому спочити (М. Коцюбинський);
По коліно в болоті грузне кінь, в натузі везе кладь, мокріє, лисніє (К. Гордієнко);
Очі у баби мокріють, вона мовчки їх витирає (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)