молодечий
МОЛОДЕ́ЧИЙ, а, е.
Прикм. до молоде́ць 1.
Цвіт спадає нам на плечі, юні плечі, молодечі (П. Тичина);
// Власт. молодій людині.
Він [капітан] любив Анелю всею душею, з молодечим запалом (І. Франко);
Вражають очі [Єгора], що горять молодечою запальністю і якимсь одчайдушним веселим зухвальством (А. Шиян);
Палкі молодечі зітхання, І теплі хвилини утіх, І наше правдиве кохання В серцях збережемо своїх (М. М. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)