молодник
МОЛОДНИ́К, й, ч.
Молодий ліс, сад і т. ін.
Довкола рівними темно-зеленими стінами тягся сосновий молодник (І. Франко);
Посадив [Замфір] на щастя якийсь особливий ґатунок винограду.., а тут хазяїном вже завів молодник (М. Коцюбинський);
І не тільки над Сулою – всюди В нас ростуть сади-молодники (І. Вирган).
Словник української мови (СУМ-20)