молотьба
МОЛОТЬБА́, и́, ж.
1. Дія за знач. молоти́ти 1; молотіння, молочення.
Він згадує про важке життя вівчаря взимі [взимку], .. про нудну молотьбу і ще нуднішу бездіяльність у великім пості, про важкі переднівки (І. Франко);
Наш сусід Чирібан чи не перший в селі почав молотьбу (М. Томчаній).
2. Пора, коли молотять збіжжя.
Оце возовиця підходить, а там і молотьба (А. Головко);
Якось, пам'ятаю, в молотьбу як задощило – на цілий тиждень! (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)