молотьба
МОЛОТЬБА́, и, ж.
1. Дія за знач. молоти́ти 1; молотіння, молочення.
Він згадує про важке життя вівчаря взимі, ..про нудну молотьбу і ще нуднішу бездіяльність у великім пості, про важкі переднівки (Фр., IV, 1950, 27);
Наш сусід Чирібан чи не перший в селі почав молотьбу (Томч., Готель.., 1960, 61).
2. Пора, коли молотять збіжжя.
Оце возовиця підходить, а там і молотьба (Головко, II, 1957, 423);
Якось, пам’ятаю, в молотьбу як задощило — на цілий тиждень! (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 18).
Словник української мови (СУМ-11)