монарх
МОНА́РХ, а, ч.
Єдиновладний глава держави (король, цар, імператор і т. ін.).
Барклай мовчки пішов виконувати накази монарха (П. Кочура);
* У порівн. Лілі командувала усім господарством Шартена, як некоронований монарх (В. Собко);
Ніхто не міг виставити для проголошеного Папою хрестового походу жодного воїна, бо воїни були потрібні кожному монархові для захисту та збільшення власних володінь (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)