монополія
МОНОПО́ЛІЯ, ї, ж.
1. без дод. і чого, на що, у чому. Виключне право окремої особи, групи людей, держави тощо на виробництво, торгівлю, промисел і т. ін.
Млинарство [у XIV –XV ст. ] являло собою джерело значних доходів феодалів і було їх монополією (з наук. літ.);
– У Персії він запровадив монополію торгівлі шовком, найкоштовнішим крамом своєї країни (З. Тулуб);
// перен. Виключне право на що-небудь; перевага, панування в певній галузі.
Хоч великі магнати, яких налічувалося близько 100 родин, належали до шляхетського стану, їхня фактична монополія на високі посади .. їхня готовність визискувати іншу шляхту (з наук. літ.);
Зовсім нетерпима в науці монополія окремих осіб і груп (з газ.).
2. Об'єднання підприємств, організації і т. ін. одного профілю, які мають таке право в якій-небудь галузі діяльності.
3. заст., розм. Те саме, що монопо́лька 1.
Василь Іванович зразу спинився, мов його хто сіпнув за полу, повернувся, хотів щось сказати. Потім плюнув і мерщій подався до своєї монополії (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)