1. Словник української мови у 20 томах

монополія

МОНОПО́ЛІЯ, ї, ж.

1. без дод. і чого, на що, у чому. Виключне право окремої особи, групи людей, держави тощо на виробництво, торгівлю, промисел і т. ін.

Млинарство [у XIV –XV ст. ] являло собою джерело значних доходів феодалів і було їх монополією (з наук. літ.);

– У Персії він запровадив монополію торгівлі шовком, найкоштовнішим крамом своєї країни (З. Тулуб);

// перен. Виключне право на що-небудь; перевага, панування в певній галузі.

Хоч великі магнати, яких налічувалося близько 100 родин, належали до шляхетського стану, їхня фактична монополія на високі посади .. їхня готовність визискувати іншу шляхту (з наук. літ.);

Зовсім нетерпима в науці монополія окремих осіб і груп (з газ.).

2. Об'єднання підприємств, організації і т. ін. одного профілю, які мають таке право в якій-небудь галузі діяльності.

3. заст., розм. Те саме, що монопо́лька 1.

Василь Іванович зразу спинився, мов його хто сіпнув за полу, повернувся, хотів щось сказати. Потім плюнув і мерщій подався до своєї монополії (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монополія — монопо́лія іменник жіночого роду виключне право; об'єднання з метою контролю ринку Орфографічний словник української мови
  2. монополія — (виробнича) трест, концерн, картель, синдикат; монополь. Словник синонімів Караванського
  3. монополія — [монопол'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. монополія — -ї, ж. 1》 без додатка і чого, на що, у чому. Виключне право окремої особи, групи людей, держави тощо на виробництво, торгівлю, промисел і т. ін. || Зосередження будь-чого в розпорядженні держави, однієї організації, фірми, особи і т. ін. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. монополія — (англ. mопорolу) 1. виключне право, що надається державі, підприємству чи фізичній особі на здійснення певної діяльності; ринкова ситуація, коли певний товар постачається єдиним виробником. Економічний словник
  6. монополія — монопо́лія (грец. μονοπωλια, від μόνος – один і πωλέω – продаю) 1. Виключне право на володіння будь-чим або здійснення якихось заходів (напр., М. валютна). 2. Характерне для капіталізму панування в певній галузі (М. капіталістичні). Словник іншомовних слів Мельничука
  7. монополія — 1. структура ринку, на якому виступає лише один постачальник певних товарів і послуг; 2. м. природна — галузі промисловості, в яких межовий ефект настільки вагомий, що вижити може лише одне підприємство, яке витіснить з ринку решту конкурентів; 3. Універсальний словник-енциклопедія
  8. монополія — ШИНО́К (невеликий заклад, де продаються спиртні напої), КОРЧМА́ (КОРШМА́), ОРА́НДА (ОРЕ́НДА) заст., КРУЖА́ЛО заст., КАБА́К заст., ШИНК заст., діал.; МОНОПО́ЛЬКА заст. розм., МОНОПО́ЛІЯ заст. розм. (такий заклад, де торгували казенною горілкою). Словник синонімів української мови
  9. монополія — Монопо́лія, -лії, -лією; -лії, -лій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. монополія — МОНОПО́ЛІЯ, ї, ж. 1. без додатка і чого, на що, у чому. Виключне право окремої особи, групи людей, держави тощо на виробництво, торгівлю, промисел і т. ін. Млинарство [у XIV-XV ст. ] являло собою джерело значних доходів феодалів І було їх монополією (Іст. Словник української мови в 11 томах
  11. монополія — рос. монополия 1. Виключне право на володіння будь-чим, або здійснення будь-яких заходів виробничої, господарської, комерційної, правової, адміністративної чи іншої діяльності, придбання (одержання) фізичною чи юридичною особою... Eкономічна енциклопедія