1. Великий тлумачний словник сучасної мови

монополія

монопо́лія

-ї, ж.

1》 без додатка і чого, на що, у чому. Виключне право окремої особи, групи людей, держави тощо на виробництво, торгівлю, промисел і т. ін.

|| Зосередження будь-чого в розпорядженні держави, однієї організації, фірми, особи і т. ін.

2》 перен. Виключне право на що-небудь; перевага, панування в певній галузі.

Банківська монополія — найбільші банки та їх об'єднання, що панують у проведенні банківських операцій.

Валютна монополія — виключне право держави на здійснення операцій з валютними цінностями та на управління державними золотовалютними запасами.

Відкрита монополія — монополія, яка є єдиним продавцем на ринку якого-небудь продукту, але не має спеціального захисту від конкуренції у вигляді, напр., патенту.

Державна фіскальна монополія — джерело державних доходів, пов'язане з монополією держави на виробництво і реалізацію товарів масового споживання; запроваджується для поповнення доходів державної скарбниці.

Чиста монополія — ситуація на конкретному товарному ринку, де виступає тільки один продавець.

3》 Велике об'єднання, що виникло на ґрунті концентрації виробництва й капіталу з метою встановлення панування в певній галузі господарства та одержання максимальних прибутків.

4》 заст., розм. Те саме, що монополька 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монополія — монопо́лія іменник жіночого роду виключне право; об'єднання з метою контролю ринку Орфографічний словник української мови
  2. монополія — (виробнича) трест, концерн, картель, синдикат; монополь. Словник синонімів Караванського
  3. монополія — [монопол'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. монополія — МОНОПО́ЛІЯ, ї, ж. 1. без дод. і чого, на що, у чому. Виключне право окремої особи, групи людей, держави тощо на виробництво, торгівлю, промисел і т. ін. Млинарство [у XIV –XV ст. Словник української мови у 20 томах
  5. монополія — (англ. mопорolу) 1. виключне право, що надається державі, підприємству чи фізичній особі на здійснення певної діяльності; ринкова ситуація, коли певний товар постачається єдиним виробником. Економічний словник
  6. монополія — монопо́лія (грец. μονοπωλια, від μόνος – один і πωλέω – продаю) 1. Виключне право на володіння будь-чим або здійснення якихось заходів (напр., М. валютна). 2. Характерне для капіталізму панування в певній галузі (М. капіталістичні). Словник іншомовних слів Мельничука
  7. монополія — 1. структура ринку, на якому виступає лише один постачальник певних товарів і послуг; 2. м. природна — галузі промисловості, в яких межовий ефект настільки вагомий, що вижити може лише одне підприємство, яке витіснить з ринку решту конкурентів; 3. Універсальний словник-енциклопедія
  8. монополія — ШИНО́К (невеликий заклад, де продаються спиртні напої), КОРЧМА́ (КОРШМА́), ОРА́НДА (ОРЕ́НДА) заст., КРУЖА́ЛО заст., КАБА́К заст., ШИНК заст., діал.; МОНОПО́ЛЬКА заст. розм., МОНОПО́ЛІЯ заст. розм. (такий заклад, де торгували казенною горілкою). Словник синонімів української мови
  9. монополія — Монопо́лія, -лії, -лією; -лії, -лій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. монополія — МОНОПО́ЛІЯ, ї, ж. 1. без додатка і чого, на що, у чому. Виключне право окремої особи, групи людей, держави тощо на виробництво, торгівлю, промисел і т. ін. Млинарство [у XIV-XV ст. ] являло собою джерело значних доходів феодалів І було їх монополією (Іст. Словник української мови в 11 томах
  11. монополія — рос. монополия 1. Виключне право на володіння будь-чим, або здійснення будь-яких заходів виробничої, господарської, комерційної, правової, адміністративної чи іншої діяльності, придбання (одержання) фізичною чи юридичною особою... Eкономічна енциклопедія